“These all died in faith.” “这些人都是存着信心死的。”
希伯来书 11:13 ; « Tous ces hommes sont morts dans la foi. » Hébreux 11:13
Behold the epitaph of all those blessed saints who fell asleep before the coming of our Lord! It matters nothing how else they died, whether of old age, or by violent means; this one point, in which they all agree, is the most worthy of record, “they all died in faith.” In faith they lived—it was their comfort, their guide, their motive and their support; and in the same spiritual grace they died, ending their life-song in the sweet strain in which they had so long continued. They did not die resting in the flesh or upon their own attainments; they made no advance from their first way of acceptance with God, but held to the way of faith to the end. Faith is as precious to die by as to live by.
Dying in faith has distinct reference to the past. They believed the promises which had gone before, and were assured that their sins were blotted out through the mercy of God. Dying in faith has to do with the present. These saints were confident of their acceptance with God, they enjoyed the beams of his love, and rested in his faithfulness. Dying in faith looks into the future. They fell asleep, affirming that the Messiah would surely come, and that when he would in the last days appear upon the earth, they would rise from their graves to behold him. To them the pains of death were but the birth-pangs of a better state. Take courage, my soul, as thou readest this epitaph. Thy course, through grace, is one of faith, and sight seldom cheers thee; this has also been the pathway of the brightest and the best. Faith was the orbit in which these stars of the first magnitude moved all the time of their shining here; and happy art thou that it is thine. Look anew tonight to Jesus, the author and finisher of thy faith, and thank Him for giving thee like precious faith with souls now in glory.
Voici l'épitaphe de tous ces saints bienheureux qui se sont endormis avant la venue de notre Seigneur ! Qu'importe la manière dont ils sont morts, de vieillesse ou de mort violente ; ce point, sur lequel ils s'accordent tous, est le plus digne d'être consigné : « ils sont tous morts dans la foi ». C'est dans la foi qu'ils ont vécu – elle était leur réconfort, leur guide, leur motivation et leur soutien ; et c'est dans cette même grâce spirituelle qu'ils sont morts, achevant leur vie sur la douce mélodie qui les avait si longtemps accompagnés. Ils ne sont pas morts en se reposant sur leurs biens matériels ou sur leurs propres accomplissements ; ils n'ont pas dévié de leur chemin initial d'acceptation auprès de Dieu, mais sont restés fidèles à la voie de la foi jusqu'à la fin. La foi est aussi précieuse pour mourir que pour vivre.
Mourir dans la foi se rapporte indéniablement au passé. Ils croyaient aux promesses faites auparavant et avaient l'assurance que leurs péchés étaient effacés par la miséricorde de Dieu. Mourir dans la foi concerne aussi le présent. Ces saints étaient confiants dans leur acceptation par Dieu, ils goûtaient à la lumière de son amour et trouvaient le repos en sa fidélité. Mourir dans la foi, c'est se tourner vers l'avenir. Ils s'endormirent, affirmant que le Messie viendrait assurément et que, lorsqu'il apparaîtrait sur terre dans les derniers jours, ils se lèveraient de leurs tombeaux pour le contempler. Pour eux, les douleurs de la mort n'étaient que les douleurs de l'enfantement d'un état meilleur. Prends courage, mon âme, en lisant cette épitaphe. Ton chemin, par la grâce, est celui de la foi, et la vue te réconforte rarement ; tel a été aussi le chemin des plus brillants et des meilleurs. La foi fut l'orbite sur laquelle ces étoiles de première magnitude ont évolué tout au long de leur existence terrestre ; et heureux es-tu qu'elle soit tienne. Ce soir, tourne ton regard vers Jésus, l'auteur et le consommateur de ta foi, et remercie-le de t'avoir donné une foi aussi précieuse que celle des âmes désormais dans la gloire.
请看，所有在主降临之前安息的圣徒们的墓志铭！无论他们如何离世，是寿终正寝还是死于非命，都无关紧要；他们一致认同的一点，才是最值得铭记的：“他们都死于信德之中。”他们因信而生——信是他们的安慰、指引、动力和依靠；他们也同样在属灵的恩典中离世，以他们长久以来吟唱的甜美旋律，结束了他们的人生之歌。他们并非安于肉体或依靠自身的成就而死；他们没有偏离最初蒙神悦纳的道路，而是始终坚守信心的道路。因信而死，如同因信而生一样宝贵。
因信而死与过去有着密切的联系。他们相信先前的应许，并确信他们的罪已因神的怜悯而被赦免。因信而死也与现在息息相关。 这些圣徒深信自己蒙神悦纳，沐浴在祂慈爱的光辉中，安息在祂的信实里。凭着信心离世，便是展望未来。他们安然长眠，坚信弥赛亚必将降临，当祂在末日显现于世时，他们必将从坟墓中复活，亲眼目睹祂。对他们而言，死亡的痛苦不过是通往更美好境界的阵痛。我的灵魂啊，当你读到这篇墓志铭时，请鼓起勇气。你因着恩典而走的道路是一条信心的道路，而眼见鲜少能让你感到慰藉；这条路也曾是那些最耀眼、最杰出之人走过的。信心是这些一等星辰在世间闪耀时所遵循的轨道；而你，因拥有这信心而感到无比幸福。今晚，请再次仰望耶稣，你信心的创始成终者，感谢祂赐予你与如今在荣耀中的灵魂一样宝贵的信心。
Ukrainian: Ось епітафія всіх тих блаженних святих, які померли перед пришестям нашого Господа! Не має значення, як ще вони померли, чи від старості, чи насильницьким шляхом; цей один пункт, у якому всі погоджуються, є найбільш гідним запису: «усі вони померли з вірою». З вірою вони жили — вона була їхньою втіхою, їхнім дороговказом, їхнім мотивом і їхньою підтримкою; і в тій самій духовній благодаті вони померли, завершивши свою життєву пісню в солодкому співі, в якому вони так довго перебували. Вони не померли, спочиваючи в плоті чи на власних досягненнях; вони не просунулися від свого першого шляху прийняття Богом, але трималися шляху віри до кінця. Віра така ж цінна для смерті, як і для життя.
Смерть з вірою має чітке відношення до минулого. Вони вірили в обіцянки, які були дані раніше, і були впевнені, що їхні гріхи були стерті завдяки милосердю Бога. Смерть з вірою пов'язана з сьогоденням. Ці святі були впевнені у своєму прийнятті Богом, вони насолоджувалися променями Його любові та спочивали в Його вірності. Вмираючи з вірою, вони дивляться в майбутнє. Вони заснули, стверджуючи, що Месія неодмінно прийде, і що коли він в останні дні з'явиться на землі, вони встануть зі своїх могил, щоб побачити його. Для них муки смерті були лише родовими муками кращого стану. Будь мужня, душе моя, читаючи цю епітафію. Твій шлях, через благодать, є шляхом віри, і зір рідко тішить тебе; це також був шлях найяскравіших і найкращих. Віра була орбітою, по якій рухалися ці зірки першої величини весь час свого сяйва тут; і щаслива ти, що вона твоя. Звернися сьогодні ввечері знову до Ісуса, творця і завершителя твоєї віри, і подякуй Йому за те, що Він дав тобі таку ж дорогоцінну віру з душами, які зараз у славі.
Osʹ epitafiya vsikh tykh blazhennykh svyatykh, yaki pomerly pered pryshestyam nashoho Hospoda! Ne maye znachennya, yak shche vony pomerly, chy vid starosti, chy nasylʹnytsʹkym shlyakhom; tsey odyn punkt, u yakomu vsi pohodzhuyutʹsya, ye naybilʹsh hidnym zapysu: «usi vony pomerly z viroyu». Z viroyu vony zhyly — vona bula yikhnʹoyu vtikhoyu, yikhnim dorohovkazom, yikhnim motyvom i yikhnʹoyu pidtrymkoyu; i v tiy samiy dukhovniy blahodati vony pomerly, zavershyvshy svoyu zhyttyevu pisnyu v solodkomu spivi, v yakomu vony tak dovho perebuvaly. Vony ne pomerly, spochyvayuchy v ploti chy na vlasnykh dosyahnennyakh; vony ne prosunulysya vid svoho pershoho shlyakhu pryynyattya Bohom, ale trymalysya shlyakhu viry do kintsya. Vira taka zh tsinna dlya smerti, yak i dlya zhyttya.
Smertʹ z viroyu maye chitke vidnoshennya do mynuloho. Vony viryly v obitsyanky, yaki buly dani ranishe, i buly vpevneni, shcho yikhni hrikhy buly sterti zavdyaky myloserdyu Boha. Smertʹ z viroyu pov'yazana z sʹohodennyam. Tsi svyati buly vpevneni u svoyemu pryynyatti Bohom, vony nasolodzhuvalysya promenyamy Yoho lyubovi ta spochyvaly v Yoho virnosti. Vmyrayuchy z viroyu, vony dyvlyatʹsya v maybutnye. Vony zasnuly, stverdzhuyuchy, shcho Mesiya neodminno pryyde, i shcho koly vin v ostanni dni z'yavytʹsya na zemli, vony vstanutʹ zi svoyikh mohyl, shchob pobachyty yoho. Dlya nykh muky smerti buly lyshe rodovymy mukamy krashchoho stanu. Budʹ muzhnya, dushe moya, chytayuchy tsyu epitafiyu. Tviy shlyakh, cherez blahodatʹ, ye shlyakhom viry, i zir ridko tishytʹ tebe; tse takozh buv shlyakh nayyaskravishykh i naykrashchykh. Vira bula orbitoyu, po yakiy rukhalysya tsi zirky pershoyi velychyny vesʹ chas svoho syayva tut; i shchaslyva ty, shcho vona tvoya. Zvernysya sʹohodni vvecheri znovu do Isusa, tvortsya i zavershytelya tvoyeyi viry, i podyakuy Yomu za te, shcho Vin dav tobi taku zh dorohotsinnu viru z dushamy, yaki zaraz u slavi.
